У статті вчинено спробу розглянути два шляхи роботи сучасної науки й філософії з актуальним у 60-ті - 70-ті роки ХХ століття поняттям «спільнота». Це поняття авторка розглядає як царину наділеного набором визначених характеристик маргінального соціокультурного простору, де скупчуються людські сингулярності. Залежно від того, з яких позицій його аналізують і які коди підлягають використанню, це поняття перетворюється на джерело припущень про його нові можливості - як на шляхах дослідження мікро й макропроцесів, так і на шляхах деконструкції метафор і пошуку «слідів». При цьому виявляється, що з метою зменшення культурної невизначеності з різних методологічних позицій практично в один час в науці й філософії описувалась одна й та сама мало вивчена на той момент маргінальна царина соціокультурного простору. Своєю чергою, це визначало й різність мов опису. Запропонована в статті метафора «електричного поля» - це спроба через введення компліментарного поняття побачити й спільність пошуків, і спільність проблеми. Цій меті слугує і «переклад» формулювання завдань досліджень із мови «класики» на «посткласичну» і навпаки, мовби здійснюючи подвійну реінтерпретацію.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000082752.txt