Стаття присвячена дослідженню еклезіології спільноти канадським богословом Стенлі Дж. Ґренцем. Ґренц розглядає постмодерністську ситуацію як корисну перспективу, яка суперечить договірній еклезіології, орієнтованій на особистість. Він визнає переваги індивідуалізму (наприклад, священство всіх віруючих); проте справедливо вказує на небезпеку зменшення спільнотності послідовників Христа у порівнянні з індивідуальними групами людей, об'єднаних спільними інтересами щодо певних практик або тих, які вважають, що їхня участь у тій чи іншій групі принесе користь їхньому особистому добру. Ґренц бачить спільноту як основу формування особистої ідентичності, він не має на увазі якийсь географічний чинник їхньої характеристики. На думку Ґренца, індивідуальна ідентичність ніколи не є приватною реальністю, оскільки наділена елементом спільноти, в якій бере участь та формується. Він вважає, що є щонайменше три характеристики, спільні для будь-якої церковної спільноти, а саме: по-перше, спільнота сформована з групи людей, які мають схожі погляди на життя та поділяють однакову аксіологічну систему; по-друге, всі спільноти відзначаються т. зв. "груповим фокусом", що визначає загальну солідарність між християнами-учасниками спільноти та характеризується загальним відчуттям групової ідентичності, що сприяє солідарності; по-третє, т. зв. "індивідуальний фокус", що підтверджує сучасні соціологічні дослідження, які на основі спостережуваних поведінкових даних визначають церкву як соціальну групу пов'язаних між собою двох і більше осіб, що поділяють визначену "спільну свідомість". Тому спільнота є невід'ємною частиною епістемології, формування нашої особистості, а також становлення характеру, чеснот та цінностей. Спільнота формує зміст Царства Божого і є одним із центральних мотивів Біблії. Ґренц робить висновок, що Царство є "сферою існування", в якій людство покликане жити. Відповідно, Церква "є ключовою частиною есхатологічної реальності", яку Бог об'явить певного дня і, таким чином, є "знаком Царства". Церква є фундаментальним засобом відображення божественного образу. Участь у християнській спільноті містить трансформацію особистого наративу відповідно до історії Ісуса, а також прийняття історії цієї християнської спільноти як власної.

The article is devoted to the study of Stanley J. Grenz's communitarian ecclesiology. Grenz sees the postmodern situation as a helpful perspective, which challenges contractual ecclesiology that is oriented to the individual. Grenz sees community as a foundation for one's personal identity formation. In Grenz's mind, personal identity is never a private reality, but has a communal element, for it is shaped by the community in which the person is a participant. Community, therefore, is integral to epistemology, to our identity formation, and to the sustaining of character, virtue, and values. Community forms the content of the Kingdom of God and is the more central motif in the Bible. Grenz concludes that Kingdom is a "sphere of existence" in which humanity is called to live. The church then "is a foretaste of the eschatological reality" that God will bring to existence one day and thus is "a sign of the kingdom". The church is the fundamental vehicle for mirroring divine image. Participation in the Christian community includes reforming one's personal narrative in accordance with the story of Jesus as well as accepting the story of this Christian community as one's own. ,"serif";mso-fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA'>the Department of Cultural Studies

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000083258.txt