У статті розглядається філософський здобуток яскравого представника англійсько-американської традиції аналітичної філософії Річарда Рорті з огляду на комунікативну спрямованість його ключових ідей. У науковій літературі Р. Рорті прийнято вважати посередником між англійсько-американською традицією аналітичної філософії та філософією європейською. У своїх роботах науковець виклав свій погляд на предмет філософії як науки, стверджуючи, що філософія не вивчає, не досліджує, не описує реальний світ, а є лише інструментом, знаряддям прагматичного опису та герменевтичної розмови. Р. Рорті намагається спростувати розуміння світу як дзеркала реальності, що було характерним для метафізичних поглядів класичної європейської філософії. На підставі аналізу робіт "Філософія і дзеркало природи" (1979), "Значення прагматизму" (1982), "Філософія після філософії: випадковість, іронія і солідарність" (1989), "Філософія та майбутнє" (1994) виявлено ставлення філософа до сучасної йому філософії, особливо до претензії на всеохоплюючий характер метафілософських теорій. Акцентовано увагу на його ідеї, що прогрес у розвитку людства можна забезпечити тільки за наявності такого елемента, як приватна сфера, де особистості надано можливість вільно аналізувати, вивчати власні естетичні витвори. Вчений розвинув ідеї аналітичного неопрагматизму, розглядаючи мову як специфічний людський інструмент, як знаряддя ефективної дії людини в оточуючому світі. У сьогоднішній реальності обставини змінюються з неймовірною швидкістю, людині доводиться враховувати це, що й спричиняє невідворотню трансформацію мови, поліваріантність дискурсів, забезпечення комунікації між ними. На підставі цього Рорті обстоює ідею щодо неокресленості, неозначеності філософії, спричиненої множинністю її іміджів - філософія-як-епістемологія, філософія-як-наука, філософія-як-наставництво, філософія-як-література, філософія-як-інтелектуальна гра, філософія-як-система особливих практик тощо. Проте ця достатньо продуктивна думка не набула деталізації у наукових працях філософа

The article deals with the philosophical achievement of Richard Rorty, a bright representative of the English-American tradition of analytic philosophy, in view of the communicative orientation of his key ideas. The author analyzes the attitude of the philosopher towards his contemporary philosophy, especially to the claim of the metaphilosophical theories comprehensive nature. It is shown that the progress of the mankind development can be ensured only in the presence of such an element as a private sphere, where individuals are given the opportunity to freely analyze, study their own aesthetic creations. The scientist developed the ideas of analytical neopragmatism, considering language as a specific human tool, as an instrument of effective human action in the surrounding world. In today's changing world circumstances change with incredible speed, a person has to take into account this, which leads to the inevitable transformation of the language, the presence of multivariate discourses, and the provision of communication between them.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000083308.txt