Відносні успіхи жіночого руху у боротьбі за гендерну рівність обумовили актуальність досліджень, присвячених вивченню "філософії з жіночим обличчям" взагалі та історії фемінізму зокрема. Однією з історикофілософських проблем, навколо яких концентрується увага сучасних авторів, є пошук джерел фемінізму. При цьому хронологічні межі ґенези відповідного вчення варіюються між епохою Ренесансу (Ізота Ногаролла, Лаура Черета, Христина Пізанська) та серединою ХХ століття (Симона де Бовуар, Бетті Фрідан). Почесним правом вважатися фундатором фемінізму наділяються Афра Бенн, Мері Естел, Пулен де ля Бар та ін. На цьому тлі помітно виділяється постать Мері Волстонкрафт (1759-1797), авторки "Обґрунтування прав жінки" (1792). Стаття присвячена доведенню тези про історико-філософський пріоритет Мері Волстонкрафт в обґрунтуванні основних феміністських принципів. Ця жінка-блискавка жила у XVIII столітті, коли "права жінок" вважали такою ж абсурдною річчю як "права тварин". І навіть більш абсурдною, тому що перші закони, що захищають коней і собак від насильства, з'явилися на двадцять років раніше від актів, що захищають жінок. У ту епоху влаштовувалися революції, боролися за скасування рабства, кидали виклик релігії, але мало хто замислювався про права жінок. М. Волстонкрафт стверджувала: жінки повинні мати ті ж права, що й чоловіки. Запорукою цього має стати гідна освіта для жінок, яким штучно закрили доступ до пристойних навчальних закладів. М. Волстонкрафт була впевнена, що здатність до раціонального мислення не пов'язана зі статтю, а жіноча "слабкість" та готовність підкорятися є ніщо інше, як наслідок чоловічого прагнення виховати ці якості у жінках. У статті доводиться, що задовго до сучасних дебатів про економічну роль домашнього господарства, М. Волстонкрафт вперше в історії зробила висновок про те, що в суспільстві, де домашні обов'язки не оплачуються, зберігатиметься економічна залежність жінки від чоловіка. Домашні справи та материнство вона називала "формою розумного громадянства", розглядаючи їх як джерело особистого задоволення або страждання жінки. Аж до ХХ століття людство відмовлялося прийняти її, передвісницю фемінізму, такою, як вона була: зухвалою, відчайдушною, не завжди щасливою жінкою, але яка завжди знала собі ціну. І все ж деяких представниць слабкої статі її шлях надихав та підтримував. Серед них - Елізабет Браунінг, Жорж Санд, Вірджинія Вулф і Мері Шеллі. Тільки з появою наукової феміністської критики (1960-1970) праці М. Волстонкрафт нарешті були визнані основоположними для даного філософського напряму

Mary Wollstonecraft is sometimes called the "Mother of Feminism". Basically, all her work is related to women's rights. In her book "A Vindication of the Rights of Woman" (1792), now considered a classic of feminist history and feminist theory, Mary Wollstonecraft argued primarily for the rights of woman to be educated. Through education would come emancipation.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000083277.txt