У сучасному глобалізованому світі дослідження ментальності як провідної характеристики нації, що визначає єдність релігійно-культурної традиції соціуму, зумовлено необхідністю налагодження ефективної міжнаціональної релігійно-культурної взаємодії. Метою аналізу є визначення релігійних чинників формування української ментальності з урахуванням історичного контексту та глобалізаційних викликів сучасності. Методологія дослідження основана на принципах позаконфесійності і світоглядного плюралізму, із залученням системи методів - історичного, діалектичного, порівняльного, аналізу, синтезу та узагальнення. У висновках підкреслюється, що ментальність - одна з форм акумуляції соціального досвіду, сукупність історично прийнятих ідей, поглядів, стереотипів, форм та поведінки, закладених у суспільній свідомості вихованням, культурою, релігією, мовою протягом хронологічно великих відрізків часу. Кожне ментальне утворення має свої умовні кордони «свого» й «іншого», сформовані ідеологіями, віруваннями, релігійними цінностями. Релігійні чинники формування ментальності зумовлюються роллю Церкви як основного регулятора суспільного життя. Храм у соціальному просторі української нації може розглядатись як своєрідне архетипічне утворення, частина знаково-символьної та комунікаційноінформаційної релігійної системи, що регулює суспільну свідомість та є невід'ємною частиною національної пам'яті. Ментальні архетипи національної самосвідомості зумовлені феноменом «порубіжжя», визначили у соціальному плані прагнення до особистісної свободи, патріотизм, соціальну активність; у духовному вимірі - це прагнення до захищеності внутрішнього світу, жертовність, милосердя, ненасилля

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000083534.txt