Заболотнюк, В., <br/><br/>Українські дипломатичні інституції в Німеччині в 1918 - 1923 рр. / В. Заболотнюк  - r=on-line <br/><br/><br/><br/> У статті розглядається становлення та діяльність у Німеччині українських посольств та  консульських установ у 1918-1923 рр. У Берліні були представлені дипломатичні установи  Української Народної Республіки доби Центральної Ради (посол Олександр Севрюк), Української Держави (барон Федір Штейнґель), Української Народної Республіки доби Директорії  УНР (Микола Порш, Роман Смаль-Стоцький). Своє посольство утворила в Берліні й ЗахідноУкраїнська Народна Республіка (Євген Левицький, Ярослав Біберович). Але з огляду на  можливу негативну реакцію країн Антанти посольство ЗУНР не розвинуло ширшої діяльності. Україна мала свої консульські установи в Берліні та Мюнхені. У статті згадується  також про діяльність української консульської установи в Данцигу (Гданську), який був тісно  пов'язаний з Німеччиною. Українські дипломатичні структури в Німеччині були офіційно  визнані німецькою владою й свої головні зусилля спрямували на пошуки зовнішньої підтримки України в боротьбі з ворогами її незалежності. Дипломати разом із військово-санітарними місіями здійснювали опіку над полоненими українцями - вояками колишньої російської  армії, які утримувалися в таборах Німеччини, також піклувалися про тих українців, які залишилися в еміграції й працювали чи навчалися в цій країні. <br/><br/><br/><br/><label>ISSN: </label><br/><br/><label>Subjects--Personal Names: </label><br/>Біберович Я.<br/>Левицький Є.<br/>Порш М.<br/>Штейнгель Ф.<br/><br/><label>Subjects--Index Terms: </label>дипломатія посольства консульські установи військова еміграція