Специфіка створення образу Білорусі в літературних репортажах на мандрівну тематику 1920-30-х рр. / О. М. Бикова
У статті йдеться про надзвичайне поширення літературного репортажу на мандрівну тематику, що увій-шов в українську радянську журналістику в період національно-культурного відродження - так званої «ко-ренізації» Зокрема, ґрунтовно аналізуються репортажі Михайла Биковця «По червоній Білорусі» та Аркадія Любченка «Синьоока сестра України», написані після того, як делегації українських письменників і журналістів відвідали наприкінці 1920-х років радянську Білорусію. Об'єктом характеристики у статті стали враження авторів від реформ радянської влади в економічному, політичному, соціальному, культурному житті республі-ки. Зазначається, що значну увагу в репортажах зосереджено на українсько-білоруських культурних зв'язках, встановленні безпосередніх контактів між письменниками, найвищим результатом чого став вихід альманаху «Нова Білорусь».Основний акцент у дослідженні робиться на тому, що характерна ознака репортажів «По червоній Біло-русі» М. Биковця та «Синьоока сестра України» А. Любченка - тяжіння до фрагментарності. Так, текст «По червоній Білорусі» поділяється на п'ятнадцять частин, однак зберігає свою цілісність завдяки викладу ін-формації від першої особи. Зазначається, що хронологічний тип композиції, яку вибрав журналіст, дає змогу не тільки описувати події, а й ділитися власними враженнями та думками від побаченого. Подорожні спостере-ження репортера часто складаються з фіксування усяких дрібниць, які відтворюють неповторний білоруський колорит.Наголошується на тому, що мова репортажів «По червоній Білорусі» М. Биковця та «Синьоока сестра Укра-їни» А. Любченка надзвичайно проста, неформалізована. Складається враження, що автори просто говорять зі своїми читачами і доносять до них необхідну інформацію.Журналісти намагаються зробити свої репортажі якомога цікавішими. Саме тому вводять у тексти де-талі, які, з одного боку, роблять виклад цікавішим, а з іншого, відволікають читачів від монотонного та хроні-кального опису самої мандрівки.Літературні репортажі на мандрівну тематику А. Любченка та М. Биковця, незважаючи на те, що минуло дев'яносто років від часу їх написання, читаються з інтересом та є актуальними й сьогодні. Адже вони цікаві, пізнавальні, захопливі, приваблюють сучасних читачів свіжістю відчуттів, інтригуючим викладом пережито-го й побаченого, висвітлюють картину життя радянської Білорусі 1920-1930-х років.