Науковою проблемою цієї статті є способи переосмислення пізнання чужого світу в контексті реалій власної батьківщини та ословлення візії чужини, що втілюється у фактично художній твір. Об'єктом дослідження є есеї провідного галицького критика Михайла Рудницького, обрамлені у форму епістолярного жанру та опубліковані на сторінках львівського щоденника «Діло» й еміграційного журналу «Воля» в міжвоєнну добу. Мета статті - з'ясування репрезентативних форм зображення двох європейських культур у контексті авторського світогляду крізь призму циклів пресових публікацій «Листи з Парижа» і «Листи з Льондону» Михайла Рудницького, їх формально-стилі­стичних і тематичних особливостей, причин широкого резонансу в галицькій міжвоєнній пресі. Основним методом дослідження став компаративний аналіз, що передбачав порівняння як між суспільно-політичним і мистецьким життям Франції та Великої Британії, зосередженим у столицях цих країн, так і з українськими реаліями того часу. У результаті дослідження з'ясовано, що М. Рудницький розвинув популярний жанр подорожнього нарису, надавши йому епістолярної форми та своєрідного авторського колориту. Тематика «Листів...» охоплювала широке коло суспільно-політичних, культурних, мистецьких і побутових сфер життя Парижа та Лондона, які часто інтерпретувалися в порівнянні з українськими реаліями. Міркування автора про знакові культурні інституції та мистецькі явища засвідчують спробу пошуку шляхів «вписати» Українув загальноєвропейський контекст. Дописи критика з французької та британської столиць сприяли глибшому пізнанню духовного життя Франції й Англії; характерними стилістичними особливостями аналізованих публікацій М. Рудницького були іронія та сарказм, парадоксальність, афористичність, провокативність, що суттєво розширили наявні межі жанрів і формували яскравий та впізнаваний стиль автора. «Листи...» викликали значний резонанс і стали спонукою для аналогічних публікацій інших письменників і публіцистів.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000088781.txt