Монографію присвячено об'єктивації ознак реалістичного співвіднесення психолога-консультанта із світом в умовах війни, а саме - у встановленні смислового зв'язку «Я» з елементами простору всіх вимірів персонального життя у воєнний час. Проаналізовано поняття, що розкривають логіку суб'єктивної налаштованості людини на зовнішній світ: «реальність», «життєвий простір», «дійсність», «образ світу», «співвіднесення Я із світом», «ресурс» та «резильєнтність»; визначено витоки і ознаки стабільного або поновлюваного реалістичного співвіднесення психолога-консультанта із світом в умовах війни; упредметнено джерела нестачі реалістичності, а саме: соматопсихічні та психосоціальні наслідки до-біографічних та біографічних (довоєнних) причин і умов кристалізації їх емоційних та поведінкових патернів. Окреслено концептуальні основи побудови ресурсної матриці психолога-консультанта в подіях війни; обґрунтовано її склад та описано базові елементи, що визначають її зміст і функціональні можливості; складено психодіагностичну програму; висвітлено пілотний та констатувальний етапи дослідження. Розроблено психотехнологію виведення ресурсів особистості; обґрунтовано її корекційний і консультативний потенціал; розкрито три плани психотехнології: динамічний, функціональний та змістовий; охарактеризовано зміст внутрішньої процедури вивільнення ресурсів; окреслено методи, техніки і зони інтервенції; складено психотехнічний протокол маніфестації ресурсів психолога-консультанта у подіях війни; описано техніки і надано приклад використання протоколу. Для психологів, викладачів і студентів-психологів.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000088647.txt