Новітній російський письменник Б. Акунін понад два десятиліття тому розпочав серію різножанрових романів, головним героєм яких став Ераст Петрович Фандорін, що стрімко зробив кар'єру детектива, ставши відомим не лише в Росії, а далеко за її межами. З'явившись спочатку в художньому романі «Азазель», Фандорін пізніше став швидко набувати рис реальної історичної особистості, котра впливає на перебіг історичних подій. Доповненням до квазібіографії Фандоріна стали твори, героями яких були його пращури та нащадки. Одним з таких романів є «Ф. М.», додатки і доповнення до якого свідчать про постмодерний експеримент автора, який, залишив усередині свого твору лише край необхідні для розуміння сюжету пояснення, натомість увів маргінальні неканонічні тексти і жанри (новела, нарис, фрагмент), цим самим вирішивши розширити й уточнити його сенс. До того ж до художнього тексту вводяться навкололітературні доповнення, такі як міні-глосарій наркоманського жаргону, або дзенський коан. Фрагменти, нариси, новели, різного плану доповнення й уточнення, видіння й сни, на перший погляд, руйнують цілісність роману письменника, а насправді розширюють його наративні можливості, подовжують часові й просторові характеристики, суттєво збагачують основні сюжетні лінії, висвітлюють мотивацію вчинків героїв, показують їх у незвичному ракурсі.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000088049.txt