У статті досліджуються інтермедіальні координати художнього моделювання травматичного минулого в романі «Вільхова кров» відомого художника М. Бабака. З'ясовано, що, синкретично поєднуючи різні мистецтва, автор модифікує художній образ та трансформує жанр роману у своєрідний артбук. Неоекспресіоністична, трансавангардна малярські техніки автора виявляються в надмірній емоційності, метафоричності, фрагментарності, «фігурності» вербального тексту. Візуальний план роману складає вербальна «картинність», шрифтове увиразнення тексту, фрагменти, що пов'язуються способами творення із зоровою поезією, графічні замальовки, фотоколажі, котрі стають засобом осмислення й соціально-політичної критики важливих суспільних та естетичних питань.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000087874.txt