На матеріалі казок, створених жінками-прозаїками російською мовою протягом 1990-2010-х рр., проблематизується гіпотеза, відповідно до котрої жіноча проза у ситуації постфольклорного успадкує оповідні традиції і мотивацію фольклорних жанрів. В більшості прикладів, коли жінка-авторка апелює до казки, у такий спосіб переважно втілюється втеча від жанру, інакше кажучи, децентралізація семантики жанру; тобто в межах літературної казки за жіночим авторством відбувається свідоме манкірування стильовими інноваціями чи архаїкою. Насамперед, при зверненні до казки в межах жіночої прози йдеться передусім про спосіб демонстрації підтексту, не пов'язаного із пам'яттю казкового жанру

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000087623.txt