У 1917-1920рр. відзначаємо помітний сплеск національного культурного відродження в Східній Україні. Описуючи культурну ситуацію в Україні напередодні революції 1917 р., М. Шкандрій зазначає, що її презентувало три сили: амбівалентна російська, або "гоголівська свідомість"; драгоманівська традиція, що шукала modus Vivendi з прогресивною російською ліберальною культурою та культурницький націоналізм, представлений Б. Грінченком та С. Єфремовим, які вимагали повністю відмовитися від звички підпорядкувати розвиток України Росії. Цю схему можна застосувати й до літературно-критичної. Розглядаючи подальні шляхи української літературної критики, бачимо, що ці три дискуцрси будуть недноразово пересікатися, породжуючи одну за одною літературні дискусії 1922-1923 рр. та 1925-1928 рр.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000087575.txt