У статті розглядається проблема філософії натуралізму в романі американської письменниці Едіт Вортон «Дім радості». Досліджено вплив спадковості та середовища на становлення протагоністів, їх життя та лінію поведінки. Проаналізовано, як за допомогою повторення однотипних дій та звичок в романі виникають характерні для натуралістів образи «життя-страждання» та «життя-тюрми». Доведено, що, враховуючи всі особливості роману Е. Вортон «Дім радості», його слід віднести до оптимістичної (ідеалістичної) течії американського натуралізму

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000086843.txt