В рамках проєкту "Read Japan Project".

Те, що японці живуть у вишуканій гармонії з природою та її чітко окресленими порами року, є широко поширеною думкою; багато хто вказує на вплив клімату країни та спадщини рисівництва на сприяння цій нібито глибокій природній чутливості. У цій авторитетній, але доступно написаній книзі, однак, Харуо Шіране стверджує, що природа, настільки вбудована в таку велику частину японської культури, традиційно та досі, є тим, що він називає «вторинною природою» (нідзітекі сізен), а саме ретельно (пере) сконструйована природа, досить віддалена як від неприборканої природи, так і від природи, відновленої за допомогою сільського господарства. Вторинна природа - це (первинна) природа, переосмислена у вишуканій формі, призначена для міської аудиторії, починаючи з аристократичної еліти періоду Хейан. Естетика Хейан звеличувала витонченість і елегантність; ці цінності сформували вторинну природу через численні літературні та мистецькі жанри, особливо поезію вака. Шіране простежує кодування пір року за допомогою вака та те, як це кодування поширилося через повсюдний вплив вака на візуальну культуру. У своїх двох режимах - орієнтованому на місто режимі вака та пасторальному режимі сатояма - вторинна природа пронизала текстові, кулінарні, перформативні та матеріальні репрезентації природи в Японії, по-різному через соціорелігійні, талісманічні та міжсезонні функції їхні образи та асоціації. Багато повсякденних японців у повсякденному житті майже не пов'язані з первинною природою, але вторинна природа може подолати цю відстань через візерунок кімоно, ікебану, каліграфію на висячому сувої, сезонні обряди. Природа знову переживається та відтворюється завдяки цій спільній культурній уяві, вдосконаленій та кодифікованій протягом століть соціальної та мистецької комунікації.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000085450.txt