У статті розглянуто основні теоретичні аспекти формування українського національного брендингу. Проаналізовано створення та розвиток національного бренду як PR-інструмента, що використовується в галузі державного управління. Зазначено, що просування українських національних інтересів - це стратегічні інвестиції в майбутнє. Успіх економічного зростання та динамічний розвиток відносин з іншими державами багато в чому залежить від того, яким чином сформовано і просувається на внутрішньому й світовому ринку бренд держави, особливо в умовах російської збройної агресії, з якою стикнулась Україна. Наголошується, що трансформація та популяризація українського національного бренду має відповідати викликам часу, бути скоординованою та цілеспрямованою. Зокрема, необхідно налагодити співпрацю державного та приватного секторів, у тому числі представників бізнесових кіл, галузі культури, освіти, ЗМІ. Адже в ситуації військової агресії з боку росії і для внутрішньої, і для зовнішньої аудиторії на національний бренд покладається ще й функція протидії російській дезінформації. Тож чим вища довіра до бренду української держави, тим більша довіра до інформації, яку продукують і державні, і недержавні структури в Україні. У статті зазначається, що сьогодні Україна має значно більше можливостей для прямої та ефективної комунікації із західною аудиторією та партнерами. Змістовні й емоційні виступи українського президента на парламентських майданчиках у різних країнах світу формують у політичних еліт і широкої масовоїаудиторії достатньо об'єктивну картину того, що насправді відбувається в Україні. Чи не вперше в історії української незалежності те, як Україну сприймають західні споживачі, зумовлено об'єктивною реальністю, а не російськими наративами.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000084689.txt