Стаття присвячена дослідженню проблеми митця та мистецтва в кульмінаційні періоди української історії.На матеріалі роману Катерини Лебедєвої «22. Містичний випадок на Воз-несенському узвозі у Києві» (2020) проаналізовано мистецький контекст революційних та во-єнних подій 1917-1922 рр. в Україні, виокремлено проблему мистецтва в переломні історичні моменти. Метою дослідження є аналіз авторських стратегій зображення реакції різних мис-тецьких середовищ на глобальні зміни, що відбуваються в мистецькій сфері в часи воєнних дій. На прикладі роману виявлено, як впливають кризові історичні періоди, як-от війна, оку-пація, голод, боротьба за владу, революції тощо, на характер мистецької творчості, особи-сті риси характеру, поведінкові моделі передусім представників творчих професій. В аналізі роману акцентовано на проблемах формування національної ідентичності та її вияві в мис-тецьких роботах, еволюції національного усвідомлення, яка відбувається з митцями в добу становлення молодої Української держави та буремних подій втрати державності. Методологічною основою дослідження є інтермедіальні студії, які дають змогу через мис-тецькі інтеракції, зокрема образотворчого мистецтва, графіки, театрального мисте-цтва й літератури, увиразнити проблему митця в епоху переломних історичних моментів. У статті простежено, як романістка зображає зміни в середовищі новоствореної Україн-ської академії мистецтв у часи становлення Української Народної Республіки, громадянської війни, під впливом Радянської влади тощо, а на прикладах Георгія Нарбута, Михайла Бойчука, студентів академії демонструє трансформації творчості, спричинені зовнішніми чинника-ми. Важливим аспектом мистецьких реакцій на переломні історичні події є реформа теа-тру, показана в романі Лебедєвої на прикладі сценічних постановок Леся Курбаса

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000083936.txt