Сучасне освітнє обличчя Україні, розвиток національних, мовних і громадянських ідентичностей українців багато в чому визначається історичними умовами та історичним поступом. Визнання державного статусу української мови та її легітимація в суспільстві як мови титульної нації значною мірою обумовлено історичною політикою у мовній сфері. Українська історія знає як позитивні, так і негативні приклади, які або звеличували українську, або ж шовіністично заперечували. Політика українізації 20-х років ХХ століття значно послужила вияскравленню української мови, яка тривалий час функціонувала як імпліцитний, прихований, заперечений панівними режимами складник українства. У такій проблематизації аргументовано актуальність запропонованої студії. Статтю присвячено аналізу освітніх аспектів українського національного контексту українізації 20-х років ХХ століття під кутом зору вивчення історіографії проблеми. У центрі уваги автора - історіографічні джерела, наукові положення історичних, історико-педагогічних та культурознавчих досліджень щодо передумов, змісту, особливостей та цивілізаційного виміру освітнього напряму українізації як широкої політики щодо інституціювання та розвитку української за характером і змістом освіти. У статті звернено увагу на висвітлення істориками проблем тогочасного реформування шкільної освіти, на їхній аналіз шляхів забезпечення шкіл необхідною українською літературою. Підкреслено, що історики наголошують на тому, що попри ідеологічні основи українізації (прагнення укорінити більшовицьку владу), її результати лежали у націє- та державотворчій площині. Констатовано, що сучасний історіографічний процес з теми освітнього виміру українізації представлений широким спектром наукових праць, діапазон предметних зацікавлень яких дає змогу висвітлити українізацію тогочасного освітнього простору як цілісний та системний процес, зміст якого був підготовлений об'єктивними умовами, добре продуманим та логічним. Окреслено перспективи вивчення освітнього виміру українізації, звернено увагу на цінність досвіду її реалізації у контексті розбудови сучасної освітньої системи України

The article deals with an analysis of educational aspects of the Ukrainian national context of Ukrainization of the 1920s from the perspective of studying the historiography of the issue. The author focuses on historiographical sources and scientific statements of historical, historico-pedagogical and cultural studies of the prerequisites, content, features and civilizational dimension of the educational aspect of Ukrainization as a broad policy in relation to the institutionalization and development of education, Ukrainian by nature and content. The article draws attention to coverage by historians of reforming problems of school education of that time, their analysis of ways for providing schools with required Ukrainian literature. It is pointed out that historians put an emphasis on the fact that despite its ideological foundations (efforts to implant Bolshevik power) the results of Ukrainization were related to building up the nation and state. It is stated that the current historiographical process looking into the educational dimension of Ukrainization is represented by a wide spectrum of scientific works which range of subject interests allows to highlight Ukrainization of educational space of that time as a holistic and system process which content was underpinned by objective conditions and was well thought-out and logical. The article outlines some prospects of examining the educational dimension of Ukrainization and draws attention to the value of its implementation experience in the context of the development of the modern education system of Ukraine.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000083335.txt