У статті зібрано та проаналізовано деякі практичні засади для редагування перекладних текстів, проілюстровані наочними прикладами. Редагування перекладних текстів відрізняється від редагування авторських текстів, бо фокус роботи зміщується з того, як найвлучніше передати меседж авторки(а) мовними засобами, до того, як найвлучніше передати сформований текст авторки(а), висловлений мовою оригіналу, засобами іншої мови (української). Постає питання універсальності редакторки(ра): чи повинна(нен) вона/він знати мову оригіналу, щоб ефективно впоратися з редагуванням. Редакторці(ові) перекладного тексту варто принаймні орієнтуватися в мові оригіналу - знати основні особливості фонетики, граматики та синтаксису. Редактор(ка) повинен(на) тримати особливу увагу на таких аспектах, як: на лексичному рівні - слова-міжмовні омоніми, транслітерація власних назв, засилля присвійних займенників, переклад чи адаптація лакун; на синтаксичному рівні - дієслово-зв'язка, порядок слів у реченні, логічний наголос, звертання, спрощення синтаксичної конструкції. Необхідним аспектом є уніфікація певних повторюваних елементів у тексті перекладу: звертань (місіс - пані, містер - пан тощо), одиниць вимірювання довжини, маси, площі, часу, об'єму та ін. (миля - кілометр, фунт - кілограм тощо), транслітерованих власних і загальних назв (Facebook чи фейсбук тощо). Дотримання розглянутих у статті принципів транслітерації, уніфікації, адаптації, лексичних та синтаксичних аспектів редагування перекладних текстів сприятиме підвищенню якості видання перекладних книжок.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000083015.txt