Поступова дерадянізація Східної Європи спричинила появу в літературі «нової історичної хвилі», яка об'єднує різні способи висвітлення історичного матеріалу: від традиційної естетики реалізму до гри з жанрами и стилістикою на межі соціальноприи нятних прийомів. Нова росіи сько-українська війна актуалізувала питання висвітлення травми в художніи літературі, зокрема й те, чи має право на існування ігровии спосіб опрацювання сакралізованих у суспільстві тем. Предметом дослідження є поетика епатажу Михайла Бриниха і спосіб ї ї оприявнення в тексті й особистому брендуванні автора. Метою дослідження є окреслити епатажний підхід до висвітлення травми нації в романі Михаи ла Бриниха «Хліб із хрящами» и установити кореляцію поетики епатажу з особистістю письменника. Для розв'язання поставлених завдань було використано поетологічний і біографічний методи. У результаті дослідження зроблено такі висновки. Реакція читачів на нові твори, де оприявнюється тема війни, свідчить про те, що вони прискіпливіше ставляться до авторів, які не були свідками історичних подіи , але прагнуть використати ї х для комерціалізації . Прии нятним, таким, що не викликатиме суспільного обурення, способом використати реальні сюжети авторами - не свідками є основана на постпам'яті «репрезентація в дужках», яку можна втілити за допомогою епатажних прии омів, що проявляються на різних рівнях тексту. Головне завдання епатажу - викривати буденне грубими засобами. Наи - більш явно епатаж у «Хлібі із хрящами» виокремлюється саме на сюжетному рівні, адже автор поєднує поп-образ зомбі із сакралізованою в украї нському суспільстві темою Голодомору. Травма Голодомору так само проявляється на різних рівнях. За сюжетом ген канібалізму активує алкоголь, зловживання яким є ознакою соціальної депресії . Втрата ідентичності реалізується завдяки стилістичніи грі з мовленням одного з герої в, яка оприявлює роздвоєність його особистості. Важливою є кореляція бренду автора і його творів з елементами епатажу, адже читачі очікують на витівку від письменника, а тому інтуї тивно не відкидають нетипові репрезентації . Михайло Бриних у своєму зомбі-романі використав провокаційні засоби не лише заради гри з читачем, він висвітлив у провокацій - ний спосіб сакральну для українців подію й досягнув однієї з головних цілей епатажу - викрив грубими засобами проблеми алкоголізму чи ігнорування власної історії .

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000082953.txt