У статті досліджено форми репрезентації персонажу похилого віку у п'єсі «Швидкість осені» (2014). Здійснений аналіз демонструє моделювання драматургом образу харизматичної та амбівалентної 80-літньої пані, якій вдається подолати утиски міжпоколінних стосунків. Виявлено, що в тексті присутні форми опресії на лінгвістичному рівні - у самостереотипізації та ейджистських висловлюваннях головної героїні. Поетикальний вимір твору представлений образами будинку та дерева, які виступають проекціями ідентичності літнього персонажу.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000081787.txt