У статті аналізується життєвий шлях Віри Вовк і ключові образи її творчості з особливим акцентом на роль рослинної символіки, на вплив сакральних уявлень мисткині, безмежну віру в Бога і любов до України. Увага в статті фокусується на самоідентифікації Віри Вовк як суто української поетки з власною життєвою позицією. Водночас, хід аналізу життєпису та бібліографії авторки розгортається довкола її щирої відданості Україні, а надто - замилуванню красою рідного краю, наданню особливої значущості і символічного навантаження флористичному виміру, що яскраво проілюстровано прикладами ліричних рядків пані Віри Сакральну площину і релігійні переконання висвітлено, з одного боку, рядками поезії мисткині, з іншого - взято зі сфери публіцистики про Віру Вовк, з інтерв'ю з поеткою в рамках літературних вечорів, конференцій, круглих столів. Стаття окреслює вагомі настанови молодому поколінню літераторів, яких чітко дотримується авторка в своїй творчості: тут мова йде про використання власне українських образів, сюжетів, історичного підґрунтя нашої Батьківщини, оминаючи залучення заокеанських мотивів і стилю. Ми спробуємо розкрити секрет «кульгавості» українського тексту очима Віри Вовк і роль власне українського авторського стилю в контексті формування молодого літератора. Окрім суто літературної площини і аналізу творчості еміграційної авторки, в статті ми прагнемо показати Віру Вовк як витончену душевну людину, чиє літературне коріння глибоко проростає з української землі, вбирає весь колорит української ментальності, світогляду і виливається в її творчості. Засобами виразності окреслюється Божественне спрямування низки поезій авторки: її віра, виключна інтуїція, відкритість до людей і чистота викладу думки

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000081604.txt