У статті охарактеризовано теоретичну й практичну значущість використання загальнонаукової методології і, зокрема, системного підходу як методологічного підґрунтя щодо розуміння сутності інноваційної освіти і можливості визначення, структурування й упорядкування комплексу знань про всі її складники. Зазначено, що інноваційність як світоглядна настанова сучасності стимулює прискорення темпів становлення і розповсюдження нових цінностей у суспільстві; відповідно, інноваційна освіта повинна бути зорієнтована передусім на духовну, гуманну сутність інноваційних перетворень, на загальнокультурний та професійний розвиток людини, на стимулювання і формування креативного стилю мислення, творчого підходу до життя, системи духовних цінностей, розвиток готовності приймати рішення і нести за них відповідальність в умовах постійних змін, ризиків, нововведень. Визначено поняття «принципи інноваційної освіти» як фундаментальних вихідних положень системного характеру, функціональна діяльність яких зорієнтована на інноватизацію освіти та підвищення її якості, зокрема у вдосконалених чи нових освітніх системах, складниках освітнього процесу, освітніх технологіях, наукових та науково-методичних розробках, технічних засобах закладів освіти для підвищення пізнавальної здатності й освітньої діяльності здобувачів освіти. Визначено, обґрунтовано та охарактеризовано змістове наповнення принципів інноваційної освіти крізь призму системного підходу: принципу глобальної мети, принципу цілісності, принципу структурності, принципу ієрархічності, принципу функціональності, принципу невизначеності.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000078779.txt