У статті проведено аналіз психолого-педагогічної літератури, в ході якого здійснено інтерпретацію дефініції «медіакомпетентність» з позиції сучасних вітчизняних та закордонних дослідників. Сьогодні, коли стрімко розвиваються інформаційні технології та прискорюється інформаційний потік, найбільш актуальним завданням стає підготовка студентської молоді до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприйняття і розуміння інформації, одержуваної з медіа. Це обумовлене тим, що зростання інтерактивності медіа створює зручне середовище для маніпуляцій, особливо в молоді, яка є основним споживачем медіа. Процес розвитку особистості за допомогою засобів масової інформації та медіатехніки являє собою медіаосвіту. Медіакомпетентність формується як результат процесу медіаосвіти й допомагає людині активно використовувати можливості інформаційного поля - телебачення, радіо, відео, преси, Інтернету. Медіакомпетентність є багатовимірною і потребує широкої перспективи, яка базується на розвиненій структурі знання. Рівень медіакомпетентності можна підвищувати протягом усього життя шляхом сприйняття й аналізу пізнавальної, емоційної, естетичної, етичної медіаінформації. Структуру медіакомпетентності лікаря визначаємо як сукупність взаємопов'язаних компонентів, як-то: мотиваційно-ціннісного, пошуково-аналітичного, інноваційно-технологічного та акмеологічного. Медіакомпетентність дозволяє формувати інформаційно насичене освітнє середовище, впливати на рівень медіакультури особистості, готувати її до безпечної і ефективної взаємодії із сучасним медіапростором та здійснювати медіаосвітню діяльність. Рівень медіаосвіти є сьогодні значною проблемою, а тому розвиток медіакомпетентності набуває особливої актуальності.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000075629.txt