«Сповідь» Ж.-Ж. Руссо розглядається у руслі традицій, закладених попередниками Руссо у художньому самозображенні - Августином Аврелієм та П'єром Абеляром. Показано, як Руссо закріплює перехід поняття «сповідь» з релігійної площини у світську. «Сповідь» наслідує також основні традиції літературного процесу XVIII ст. - сентименталізму та рококо. При цьому Руссо переосмислює та розвиває вже існуючі художні методи. Перш за все у центр оповіді він ставить не вигаданого, а автобіографічного героя. Руйнує усталену аристократичну модель суспільства та його соціальні умовності. Декларує нове для XVIII ст. розуміння цінності особистості, яке повинне визначатися не соціальним походженням, а природними задатками та безперервним самовдосконаленням. Показано, що «Сповідь» є попередницею романтизму, психологічної автобіографії, реалістичного роману XIX ст. У «Сповіді» Руссо закладає основи сучасного теоретичного розуміння жанру художньої автобіографії.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000047865.txt