У статті аналізується парадигма образу поета в ліриці Володимира Базилевського крізь призму рецепції автором художніх традицій античності. Античний текст сприймається як підґрунтя для міфологічної та історико-культурної репрезентації образів поетологічного комплексу. Відзначається, що в авторському тлумаченні образів і мотивів античного походження поєднались риси характерних для доби високого модернізму неокласичної та символістської моделей інтерпретації прецедентного тексту.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000026027.txt