У статті схарактеризовано поняття «пам'ять» і «забуття» з точки зору універсальності цих категорій для літератури та їх міждисциплінарності з історією, культурологією, соціологією. Теоретичне підґрунтя для аналізу в художньому тексті проілюстроване на прикладі українських і закордонних дослідників, а прояви конкретизовані та унаочнені в українських романах Ю. Андруховича, О. Забужко, С. Жадана, О. Ірванця та ін. Література є осередком культурної пам'яті та засобом її творення як індивідуальної, так і національної. Разом з тим вона стає платформою для соціального дискурсу пам'ятання, а також збереження індивіду-альної пам'яті як генетичного ключа в тексті. Через це сучасні літературознавчі досліджен-ня вимагають виваженого підходу й аналізу способів, засобів, методів, форм функціонування її в сучасному мистецтві, що дасть змогу на якісно новому рівні осмислити минулий досвід, оцінити сучасний відбиток подій у майбутньому.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000087917.txt