Image from Google Jackets

Геноцидні стратегії щодо України в російському пропагандистському дискурсі / І. Субота

За: Вид матеріалу: Комп’ютерний файлКомп’ютерний файлISSN:
Тематика(и): Електронне місцезнаходження та доступ: Available additional physical forms: У: Інтегровані комунікації : науковий журнал / Київський столичний університет імені Бориса Грінченка 2024, Вип. 1 С. 52-60;Зведення: Серед дослідників та науковців правничих наук наразі є дискусійним питання про визнання низки злочинів Росії проти України та її населення геноцидом. Натомість на рівні досліджень російського пропагандистського медіадискурсу багато дослідників визначає, що російський пропагандистський дискурс містить геноцидні ознаки (наприклад, М. Рябчук, Т. Снайдер). Зокрема, науковці беруть до уваги такі стратегії: заперечення геноциду як стратегія його скоєння (С. Коен, А. Джонс), дегуманізація та демонізація (Г. Стентон, Б. Бахадор), маніпулятивне використання терміна «геноцид» російською пропагандою (В. Романюк, О. Дудко, Е. Фортуін). Метою статті є визначення геноцидних стратегій щодо України в російському пропагандистському дискурсі на основі їхньої відповідності десятьом етапам геноциду, розробленим Г. Стентоном: 1) класифікація; 2 символізація; 3. дискримінація; 4. дегуманізація; 5. організація; 6. поляризація; 7. підготовка; 8. переслідування; 9. винищення; 10. заперечення. У статті ці етапи накладено на російський пропагандистський медіадискурс та розглянуто в контексті війни РФ проти України. Аналіз на відповідність проведено на основі таких критеріїв: інтенсивність ненависницької риторики, наративізація та організація медіасистеми РФ (рівень втручання держави в порядок денний інформаційних медіаресурсів). Для аналізу обрано кейс повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року РФ в Україну, за яким слідували масові вбивства цивільного населення, руйнування житлових кварталів та позбавлення умов життя українців (як-от, обстріли енергетичної інфраструктури). У статті проаналізовано, як фізичні дії РФ проти України відображені в пропагандистському медійному дискурсі, та їхню відповідність етапам скоєння геноциду за Г. Стентоном. Зокрема, етапи класифікації, символізації, дегуманізації, поляризації, винищення у російському пропагандистському дискурсі можна розглядати як прояв ненависницької риторики різної інтенсивності шляхом її посилення з кожним етапом щодо певної групи. Етапи дискримінації, підготовки, переслідування та заперечення здебільшого виявлено на рівні наративів щодо України, а етап організації виявлено в медіасистемі РФ.
Мітки з цієї бібліотеки: Немає міток з цієї бібліотеки для цієї назви. Ввійдіть, щоб додавати мітки.
Оцінки зірочками
    Середня оцінка: 0.0 (0 голос.)
Немає реальних примірників для цього запису

Серед дослідників та науковців правничих наук наразі є дискусійним питання про визнання низки злочинів Росії проти України та її населення геноцидом. Натомість на рівні досліджень російського пропагандистського медіадискурсу багато дослідників визначає, що російський пропагандистський дискурс містить геноцидні ознаки (наприклад, М. Рябчук, Т. Снайдер). Зокрема, науковці беруть до уваги такі стратегії: заперечення геноциду як стратегія його скоєння (С. Коен, А. Джонс), дегуманізація та демонізація (Г. Стентон, Б. Бахадор), маніпулятивне використання терміна «геноцид» російською пропагандою (В. Романюк, О. Дудко, Е. Фортуін). Метою статті є визначення геноцидних стратегій щодо України в російському пропагандистському дискурсі на основі їхньої відповідності десятьом етапам геноциду, розробленим Г. Стентоном: 1) класифікація; 2 символізація; 3. дискримінація; 4. дегуманізація; 5. організація; 6. поляризація; 7. підготовка; 8. переслідування; 9. винищення; 10. заперечення. У статті ці етапи накладено на російський пропагандистський медіадискурс та розглянуто в контексті війни РФ проти України. Аналіз на відповідність проведено на основі таких критеріїв: інтенсивність ненависницької риторики, наративізація та організація медіасистеми РФ (рівень втручання держави в порядок денний інформаційних медіаресурсів). Для аналізу обрано кейс повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року РФ в Україну, за яким слідували масові вбивства цивільного населення, руйнування житлових кварталів та позбавлення умов життя українців (як-от, обстріли енергетичної інфраструктури). У статті проаналізовано, як фізичні дії РФ проти України відображені в пропагандистському медійному дискурсі, та їхню відповідність етапам скоєння геноциду за Г. Стентоном. Зокрема, етапи класифікації, символізації, дегуманізації, поляризації, винищення у російському пропагандистському дискурсі можна розглядати як прояв ненависницької риторики різної інтенсивності шляхом її посилення з кожним етапом щодо певної групи. Етапи дискримінації, підготовки, переслідування та заперечення здебільшого виявлено на рівні наративів щодо України, а етап організації виявлено в медіасистемі РФ.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000087195.txt

Немає коментарів для цієї одиниці.

для можливості публікувати коментарі.