У статті проаналізовано феномен академічної свободи вчителя в контексті демократизації освітнього процесу. Доведено, що академічна свобода вчителя закладу загальної середньої є базовим принципом сучасної освітньої реформи в Україні. Академічна свобода вчителя передбачає свободу та незалежність у питаннях викладання, проведення наукових досліджень, навчання (підвищення кваліфікації). Обґрунтовано, що активізація впровадження принципів академічної свободи до практики роботи вчителя пов'язана з процесами дебюрократизації вітчизняної освіти (2014 рік - донині), а також з упровадження Концепції «Нова українська школа» (2016 рік). Серед ключових складових Нової української школи - мотивований учитель, який «має свободу творчості та професійно розвивається». Концепція також підкреслює взаємозв'язок академічної свободи вчителя з реальною автономією закладу освіти та децентралізацією управління, і Нова українська школа може бути успішною при ефективному поєднанні цих двох компонентів. Свобода творчості визнається необхідною умовою професійного розвитку педагога, а також характеристикою сучасного вчителя. Важливим напрямом державної політики щодо забезпечення свободи професійної діяльності вчителя, демократизації управління освітнім процесом став процес дебюрократизації, що розпочався у 2014 році і передбачав вивільнення педагогічних працівників від надання звітності, не передбаченої законодавством, а також можливість самостійно обирати інформаційні ресурси, матеріали, форми і методи викладання. У здійсненні права вчителя на академічну свободу можливий конфлікт інтересів, що виникає між окремим викладачем та загальним персоналом закладу освіти, права якого здійснюються через орган самоврядування - педагогічну раду. Розв'язання конфлікту між правом закладу освіти на автономію та правом викладача на академічну свободу залежить від соціально-політичних, економічних факторів, але, як правило, переважає колективний інтерес.

Оригінал запису за посиланням

https://kubg.libs.net.ua/kubg_recs/0000069015.txt